: район :
Головна
Новини
Влада
Бізнес
Район
Історія
Освіта
Культура
Відпочинок
Символи району
Форум
Фотогалерея
: сайт :
Про нас
Мапа сайту
Пошук по сайту
Лист адміністратору
Оголошення
: архів :
«
Червень 2008
»
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
: пошук в Інтернет :
: реклама :
Головна
>
Новини
>
смт. Буки
[ 30-06-2008 : 09-00 ] [ 431 ]
[
Новини
,
Район
]
смт. Буки
с. Жолудькове
[ 27-06-2008 : 09-00 ] [ 1760 ]
[
Новини
,
Район
]
с. Жолудькове
46
[ 20-06-2008 : 16-53 ] [ 166 ]
[
Новини
,
Історія
,
Відпочинок
]
46
45
[ 18-06-2008 : 16-50 ] [ 123 ]
[
Новини
,
Історія
]
45
44
[ 16-06-2008 : 16-46 ] [ 119 ]
[
Новини
,
Історія
]
44
43
[ 14-06-2008 : 16-42 ] [ 121 ]
[
Новини
,
Історія
]
43
Невинні жертви
[ 12-06-2008 : 16-38 ] [ 116 ]
[
Новини
,
Історія
]
Хвиля сталінських репресій 1937-41 рр. не обминула і наш район. Тільки розстріляних було більше чотирьохсот чоловік. Чимало ув'язнено на різні строки і відправлено в табори, де багато з них загинуло. Те, що Сталін і його оточення під виглядом боротьби з троцкізмом, різними змовами, шпіонами знищили вищий військовий командний склад, видатних державних і партійних діячів, вчених, якщо не можна виправдати, то хоч якось пояснити. Йшла боротьба за владу. Сталіну потрібна була особиста, безмежна диктатура, вся повнота влади в країні. І він йшов до цього через трупи навіть своїх родичів, соратників, зберігши навколо себе лише тих, хто по-собачому був йому відданий і допомагав розчищати цей шлях. Але як пояснити те, що розстріляні сотні тисяч простих людей — робітників, колгоспників, інтелігенції, які беззавітно вірили «вождеві всіх народів», з його ім'ям йшли на смерть і в більшості були далекі від політики?...
Біль і жах людський
[ 10-06-2008 : 16-29 ] [ 112 ]
[
Новини
,
Історія
]
«Тяжко жить на світі, а хочеться жить: хочеться дивитися, як сонечко сяє, хочеться послухать, як море заграє, як пташка щебече, байрак гомонить...» — писав Тарас Григорович Шевченко. І уявляючи те страховіття голодомору 1932-33 років, поневолі перед очима постають ті стражденні люди, які умирали від голоду. Ці люди хотіли жити, працювати і ростити своїх дітей. Архівний відділ райдержадміністрації має деякі архівні фотодокументи про ту страшну трагедію. З директивного листа ЦККП(б) та Раднаркому УРСР від 17 лютого 1932 року, який підписаний С.Косіором, видно, що на прохання українського народу про виділення зерна для посіву не звертали уваги, а писалося: «ЦК повідомляє для неухильного керівництва, що в зв'язку з загальним станом з хлібними ресурсами і з необхідністю чинити насіннєву і продовольчу допомогу недородним районам Західного Сибіру, Уралу і Волги, не може бути і мови про який-небудь відпуск його для України...
З історії розвитку зв'язку
[ 8-06-2008 : 16-26 ] [ 131 ] [
1
]
[
Новини
,
Історія
]
Закінчувався 1922-й рік. Відгриміли залпи громадянської війни на Маньківщині, Червона Армія вщент розгромила денікінців, махновців, петлюрівців, банди Зеленого і Грабового. Після перемоги почало встановлюватися мирне життя. Став розвиватися і зв'язок. На будинку пошти, який тоді знаходився на Офіцерській вулиці (нині вулиця Шевченка), появилася вивіска з написом «Наркомат зв'язку СРСР», а внизу великими буквами — «Пошта, телеграф». Біля вхідних дверей — скринька для листів. До приміщення пошти була підведена телефонна лінія — лише 6 дротів. Тут встановили телефонний комутатор на 5 номерів. Телефонна станція в Маньківці обслуговувала райком партії, райвиконком, міліцію, а також були виходи на Умань та Буки. Всі інші установи не мали телефонного зв'язку...
Розвиток охорони здоров'я
[ 6-06-2008 : 16-22 ] [ 123 ]
[
Новини
,
Культура
]
Про початок розвитку охорони здоров'я на Маньківщині в дореволюційний період можна згадувати з того часу, як Маньківка в 1648 році стала сотенним містечком Уманського полку. Звичайно, про справжню медичну допомогу в той час говорити не доводиться. Трудящі України, поневолені польськими гнобителями, жили в злиднях, у важкій праці, постійно недоїдали, низькою була санітарна культура. Це призводило до високого рівня захворюваності. Поширеними були такі хвороби, як натуральна віспа, кишкові і венеричні хвороби, цинга. Масовими були епідемії, які тоді називали «моровими пошестями». Люди вимирали сотнями. З панічним жахом вони нерідко тікали з заражених місць. Але вже наприкінці XVII століття на Правобережній Україні починають застосовувати деякі заходи боротьби з епідеміями: виставляли застави...
1
2
»
: реклама :
: увага :
: популярне :
с. Жолудькове
Легенди та перекази Маньківщини / Ратиці
Легенди та перекази Маньківщини / Привид на фермі
смт. Буки
смт. Маньківка
Хліб баби Василини
Нічний наліт «гастролерів»
c. Березівка
c. Багва
Постріл у парку
: інформери :
: реклама :
Indexx.ru - продажа ссылок.
Copyright © 2007,
Маньківка в Інтернеті
Адреса: 20100, селище Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, Україна
|
лист вебмайстру
|
мапа сайту
|
Хвиля сталінських репресій 1937-41 рр. не обминула і наш район. Тільки розстріляних було більше чотирьохсот чоловік. Чимало ув'язнено на різні строки і відправлено в табори, де багато з них загинуло. Те, що Сталін і його оточення під виглядом боротьби з троцкізмом, різними змовами, шпіонами знищили вищий військовий командний склад, видатних державних і партійних діячів, вчених, якщо не можна виправдати, то хоч якось пояснити. Йшла боротьба за владу. Сталіну потрібна була особиста, безмежна диктатура, вся повнота влади в країні. І він йшов до цього через трупи навіть своїх родичів, соратників, зберігши навколо себе лише тих, хто по-собачому був йому відданий і допомагав розчищати цей шлях. Але як пояснити те, що розстріляні сотні тисяч простих людей — робітників, колгоспників, інтелігенції, які беззавітно вірили «вождеві всіх народів», з його ім'ям йшли на смерть і в більшості були далекі від політики?...
«Тяжко жить на світі, а хочеться жить: хочеться дивитися, як сонечко сяє, хочеться послухать, як море заграє, як пташка щебече, байрак гомонить...» — писав Тарас Григорович Шевченко. І уявляючи те страховіття голодомору 1932-33 років, поневолі перед очима постають ті стражденні люди, які умирали від голоду. Ці люди хотіли жити, працювати і ростити своїх дітей. Архівний відділ райдержадміністрації має деякі архівні фотодокументи про ту страшну трагедію. З директивного листа ЦККП(б) та Раднаркому УРСР від 17 лютого 1932 року, який підписаний С.Косіором, видно, що на прохання українського народу про виділення зерна для посіву не звертали уваги, а писалося: «ЦК повідомляє для неухильного керівництва, що в зв'язку з загальним станом з хлібними ресурсами і з необхідністю чинити насіннєву і продовольчу допомогу недородним районам Західного Сибіру, Уралу і Волги, не може бути і мови про який-небудь відпуск його для України...
Закінчувався 1922-й рік. Відгриміли залпи громадянської війни на Маньківщині, Червона Армія вщент розгромила денікінців, махновців, петлюрівців, банди Зеленого і Грабового. Після перемоги почало встановлюватися мирне життя. Став розвиватися і зв'язок. На будинку пошти, який тоді знаходився на Офіцерській вулиці (нині вулиця Шевченка), появилася вивіска з написом «Наркомат зв'язку СРСР», а внизу великими буквами — «Пошта, телеграф». Біля вхідних дверей — скринька для листів. До приміщення пошти була підведена телефонна лінія — лише 6 дротів. Тут встановили телефонний комутатор на 5 номерів. Телефонна станція в Маньківці обслуговувала райком партії, райвиконком, міліцію, а також були виходи на Умань та Буки. Всі інші установи не мали телефонного зв'язку...
Про початок розвитку охорони здоров'я на Маньківщині в дореволюційний період можна згадувати з того часу, як Маньківка в 1648 році стала сотенним містечком Уманського полку. Звичайно, про справжню медичну допомогу в той час говорити не доводиться. Трудящі України, поневолені польськими гнобителями, жили в злиднях, у важкій праці, постійно недоїдали, низькою була санітарна культура. Це призводило до високого рівня захворюваності. Поширеними були такі хвороби, як натуральна віспа, кишкові і венеричні хвороби, цинга. Масовими були епідемії, які тоді називали «моровими пошестями». Люди вимирали сотнями. З панічним жахом вони нерідко тікали з заражених місць. Але вже наприкінці XVII століття на Правобережній Україні починають застосовувати деякі заходи боротьби з епідеміями: виставляли застави...
