В історичних джерелах село значиться з 1650 року і то як Монастирок (тому, що діяв Троїцький монастир), то як Маньківочка (можливо, від назви однойменної річки, чи від того, що першими поселенцями тут були родини з містечка Маньківки).
Землі й поселення належали польському землевласникові Франциску Селезію Потоцькому, який у своїх маєтках викорінював православ’я.
На Уманщині, зокрема на Маньківщині, було близько 100 уніатських церков.
В Акті Уманського базиліанського монастиря закарбовано таку подію: «Франциск Салезий Потоцкий с женою своєю Анною Потоцкою ввел базилианов в свой наследственный город Умань и фундацией, 1 февраля 1766 годаподарил им в вечное владение деревню Маньковку, называемую „Монастырком».
Цей Потоцький відвів значну ділянку землі, монастиреві, яким у 70-х роках XVII століття керував о. Іполіт Куничний, заклав церковно-приходську шестикласну школу для навчання дітей шляхти. У монастирі було 14 ченців-викладачів і 400 учнів. Ігуменом монастиря став Іраклій Костецький, відомий поборник впровадження унії на Правобережній Україні.
Письменник Павло Алепський (Халебський), мандруючи краєм із патріархом Макарієм, занотував про Монастирок такий історичний факт:
„В зтом селений находился монастир, в нем служил иноконом Гедеон, в мире Юрий Хмельниченко — сын Богдана". Це стверджує у своїх „Сказанияx…,, і Лаврентій Похилевич: "В селений этом существовал монастьгрь небольшой, с деревяными кельями и церковью. Первоначально он был православний и существовал уже в XVII столетии и в нем некоторое время пребывал в числе монахов Гедеон, в мире Юрий Хмельницкий, сын Богдана.
В последствии монастырь зтот, завися от Уманского, был обращен в униатский, и упразднен в 1832 году, но церковь монастырская обращена в православную приходскую Для жителей Монастырки еще в 1795 году. Самое сельцо Монастырок принадлежало первоначально базилянам.
У 1900 році в селі було 93 двори: кількість мешканців: чоловіків — 233, жінок — 232. На той час тут діяли церква та два млини.
У 1905 році село Мала Маньківочка відносилося до Маньківської волості, Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні населення знаходилося 477 десятин; на той час у селі було 105 дворів.
На землях села виявлено сліди трипільської культури, поселення білогрудівської, чорноліської, зарубинецької та черняхівської археологічних культур.
