Назва села (нині — Полківнича) походить від місця перебування в цьому населеному пункті полковника зі штабом. Найдавніші відомості про нього сягають до початку XVII століття.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення: „Полковниче, село отделяется от м.Иваньки только ручьем.

Жителей обоего пола 861; земли 2375 десятин. Церковь Троицкая, деревянная, 7-го класса, земли имеет 38 десятинь, і построена 1782 года.".

У 1900 році село Полковниче, через яке протікали річечки — Кишиха та Якубовка, відноситься до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії; землі для поселення виділено 1981 десятина; число дворів — 154; мешканців: чоловіків — 615, жінок — 601.

На той час тут діяли: церква, два водяних млини.

7 березня 1944 року при визволенні села від фашистів відзначився хоробрістю Григорій Іванович Голиков (народився 2 лютого 1914 року в Тамбові, Росія), який за це удостоєний Героя Радянського Союзу.

13 вересня 1944 року йому вручено Золоту Зірку. Жив і працював у Києві.

12 липня 1958 року поселення приєднано до сільської ради села Іваньки