Село відоме з середини XVII століття.
У 1765 році в селі закладено й освячено на новому місці животівським уніатом — протопопом Василем Кремезовичем — церкву св. Івана Богослова, яка приєднана з унії до православ’я в 1768 році.
У 1775 році тут налічувалося 100 дворів та 110 хат.
Церква діє й нині. У 1795 році тут мешкало «283 чоловіки та 244 жінки, які займали 110 будинків, діяла церква та млин».
У 1864 році Лаврентій Похилевич писав: «Роги, село в 4-х верстах от Косеновки. Жителей обоего пола 1210; земли 3005 десятин. Принадлежит титулярному советнику Льву Доминикивичу Русецкому. Церковь Богословская, деревянная, 5-го класса, земли имеет 63 десятини, построена 1780 года.»
У 1900 році в селі Роги, де протікала річка Ревуха, а ставок належав власниці поміщиці Вінницькій; тут було 340 дворів, а мешканців значилося: чоловіків — 1048, жінок — 946. На той час у селі діяли: церква, школа грамоти, два водяних млини та сім вітряків.
У 1905 році село Роги відносилося до Тальнівської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні знаходилося 2941 десятина; на той час у селі було 369 дворів. 364 жителі Рогів були на фронтах Другої світової війни (1941-1945), із них: 197 — загинуло в боях, 105 — нагороджено бойовими орденами й медалями.
У 1950 році в колгоспі імені Т.Шевченка дівчата з ланки Клавдії Соловйової — Саша Гулько, Віра Дукачик, Василина Ковбасюк, Олена Власик, Тамара Слободяник — зібрали по 600 центнерів цукрових буряків та по 35 центнерів пшениці з гектара.
У 1955 році на Братській могилі, де похований 531 воїн, що визволяли село від фашистських загарбників, встановлено пам’ятник; у 1968-му — обеліск Слави односельцям, які віддали життя на фронті.
У центрі села була розміщена контора колгоспу «Прогрес», за яким закріплено 2789 гектарів сільськогосподарських угідь. У селі працювала восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медичний пункт, дитячий садок, відділення зв’язку, ощадна каса, три магазини.
За високі показники виробництва 111 трудівників села удостоєні високих урядових нагород, серед них: комбайнер Іван Іларіонович Жук, доярка Василина Тихонівна Ковбасюк, голова колгоспу Петро Юхимович Бабій.
У 1993 році на кошти громадян села встановлено пам’ятний знак «Жертвам голодомору».
На околиці села виявлено два поселення трипільської культури та доби бронзи, два черняхівської культури та п’ять курганів. На 1 січня 2005 року на території села проживало 1105 чоловік.
У селі діють заочна школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дитячий садочок „Барвінок", медичний пункт, відділення зв’язку, ощадна каса, 3 магазини.
На землях ведуть роботи 6 фермерських господарств, 2- земельні товариства, приватне господарство.
