Село відоме з 1640-х років XVII століття.
У 1768 році тут нараховувалося 42 двори, де мешкало 252 душі, а в 1783-му було 67 дворів, в яких проживало 381 чоловік.
У 1864 році Л.Похилевич так писав про село: «Деревня Тимошовка причислена к Иваньковскому приходу, лежащая двумя верстами выше по ручью Маньковки. Жителей обоего пола — 393; земли — 1533 десятин, принадлежит деревня Флориану Ярчевскому».
У 1900 році в селі було 66 дворів; проживало: чоловіків — 226, жінок — 251. Тоді тут діяли каплиця, водяний млин; селян обслуговувало Буцьке поштове відділення.
У 1905 році село приєднано до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні тут було 990 десятин.
На початку XX століття зведено церкву, де й понині правлять службу. У 1913 році в селі мешкало 1263 особи; діяла церковно-приходська школа. Продажем та виробництвом товарів і послуг займалися 2 магазини „Бакалія і мануфактура"; до послуг населення була ткацька майстерня.
Через село протікає річка Бендерка, яка впадає у ставок села Полковниче. Русло річки омиває високу скелю із двома входами, які вже залила вода: розповідають старожили, що то початок підземелля, яке тягнеться але до старого приміщення колишньої Іваньківської школи (нині тут лікарня).
Тож, у роки монголо-татарських нападів, тимошівці ховалися під землею та втікали цим ходом від завойовників.
Реліквією села стала криниця «із живильною водою», що називається Линниковою — од чоловіка на прізвище Линник, який її викопав. На одному з дубових брусів, що з них зроблена коробка для криниці, збереглася вирублена дата — „1640".
На подвір’ї церкви лежить надмогильний камінь, на якому видніється напис: «Святий раб божий Тимофій».
Славиться село музеєм народного мистецтва, який створив учитель М.Л.Корнієнко з однодумцями, відкриття якого відбулося 19 червня 1988 року: нині опікується експонатами Юрій Петрович Дудник.
Серед кращих експонатів музею вирізнялися барвисті вишиванки тимошівчан — Ганни Капітонової, Тетяни Христоріз, Євгенії Ґанджі, Ганни та Євдокії Миронко, Ганни Хоменко, Ольги Рябовіл, Марії Полячківської, Ольги та Тетяни Кравченків, Тетяни Горущенко.
На околиці села, на так званому полі Шпиль, у 2004 році виявлено пам’ятки трипільської культури.
На 1 травня 2005 року в школі працює 9 учителів, навчається 38 учнів.
